Протяте каміння (Соколине око) — мандрівка до загублених скель Гуцулії

У мандрівці до Протятого каміння буде все: переїзд до перевалу на автівці, солідна прогулянка лісами, і, звісно ж, загублені скелі з жертовниками та печерами. Чим не справжня гуцульська пригода? Вйо у подорож!

 Чому ми любимо цю мандрівку:

• Побачимо неймовірної краси скелі заввишки у 40 метрів
• Знайдемо секретну печеру з двома входами
• Прогуляємось мальовничою стежкою через затишний ліс
• Милуватимемось Карпатськими краєвидами з висоти пташиного польоту на перевалі Німчич 

Програма мандрівки на Протяте каміння (Соколине око)

Наша мандрівка починається від садиби «Хата Різьбяра» (с. Білоберізка). Сідаємо у авто і вирушаємо до перевалу Німчич, розглядаючи безмежні Карпатські краєвиди. 

На перевалі фотографуємось, милуємось гірськими пейзажами і вирушаємо по маршруту до Протятого каміння. Йдемо грунтовою дорогою, минаючи гірськолижні витяги, що будуть праворуч. На перевалі рухаємось у сторону каплички, де невдовзі наша стежка порине у затишний тінистий ліс. 

Неспішно йдемо далі, вдихаючи аромати природних ефірних олій. Ще трошки і перед нами постають скелі Протяте каміння. Звісно, найбільш манливою є Соколине око. Це найвища скеля у цьому комплексі, яка сягає 40 метрів у висоту. Вона цікава тим, що направду має кам’яну арку, подібну до ока. 

На верхівці Соколиного ока можна знайти ритуальні чаші-жертовники, а де-не-де на стінах зустрінуться й стародавні петрогліфи, подібні на ті, що нанесені на Писаний Камінь. 

Загалом, інформації про Протяте каміння не так багато. Проте є одна легенда, згідно з якою, гуцулам ліньки було спускатись до долини, бо ж дорога не була близькою. Горяни поміркували собі та й вирішили прокласти коротший шлях через скелі. Для того сиділи тако в горбах, гріли у казанах воду і виливали на камінь. Позаяк скелі складаються з нестійкого пісковика, то утворювались від тої води «протяті» себто проткнуті портали, які й зберегли назву цій місцині. 

Секретна печера під скелею Соколине око

Минаємо скелі і відшукуємо секретну печеру з двома входами. У цій печері є своєрідні три кімнати, тому можна фантазувати, що колись вона слугувала прихистком не одному сміливцю. 

За наявності сил та бажання можемо ще трішки прогулятись лісом і оглянути декілька менших скельних масивів. А далі час вертатись у сторону перевалу. 

Більш затяті туристи можуть скористатись альтернативним маршрутом і спуститись через хутір Бедіїв до Буковинських (Смугарських) водоспадів. Маршрут вийде довшим, проте дуже мальовничим. 

Для нас же зворотній шлях до перевалу Німчич через знайомий ліс дає змогу добряче нагуляти апетит. Та й добре, бо ж на перевалі обов’язково заскочимо до колоритного ресторану «Червона Рута». Зануримось в гуцульську автентику через цікавий інтер’єр, українську музику і, звісно, смачнющі страви. Опісля вертаємось до автівок і вирушаємо змучені та щасливі додому, до затишку Хати Різьбяра.